Учитель-логопед: Зиндик Марія Миколаївна

Мовленнєві порушення дошкільників

Мовленнєві порушення легше попередити, ніж подолати.

 

Слід пам'ятати, що мовлення в дитини формується поступово, разом з її ростом і розвитком. З раннього віку, привчаючи дитину стежити очима за предметами, слухати голос тих, хто її оточує, ми тим самим сприяємо її мовленнєвому розвитку. Крок за кроком у малюка формується чуття мови — він засвоює певні закони граматики, будує різноманітні за конструкцією речення, пов'язуючи слова в них за відповідними граматичними правилами.

Оволодіння мовленням — складний, багатосторонній психічний процес. Його поява і подальший розвиток залежить від багатьох факторів. Формування мовлення починається лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це значною мірою залежить від навколишнього середовища.

Утім, якщо дитина не дістає нових яскравих вражень, коли не створені відповідні умови для розвитку рухової та мовленнєвої активності, тоді затримується її фізичний та психічний розвиток. Ніщо так негативно не відбивається на загальному психічному розвитку дитини, як затримка у формуванні її мовлення.

У дітей можуть проявлятися такі затримки у мовленнєвому розвитку:

І. Затримка на стадії емоційного спілкування.

Емоційний контакт із дорослим заміняє в дитини вербальну комунікацію. Вона усміхається, лащиться, і цих емоцій у спілкуванні з дорослим їй достатньо.

II. Затримка на стадії називання.

Дитина промовляє слово тільки за зразком дорослого. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте в реальній взаємодії з людьми своє мовлення заміняє вказівними жестами, вимогливими вигуками тощо. Це викликає знервованість, примхливість у дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміє оточення.

III. Коли немає інтересу до спілкування.

У дитини не виникає потреби у створенні емоційних та вербальних контактів з оточенням. Відсутність необхідних зв'язків із людьми виражається у прагненні робити все самостійно, дорослий як партнер у спільній діяльності чи співрозмовник малюкові не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

IV. Затримка на стадії «дитячих слів».

Часто дорослий, намагаючись досягти якомога ближчого контакту з дитиною, використовує у своєму мовленні «дитячі слова» типу «ам-ам» (їсти), «ту-ту» (поїхали), «бі-ка» (машинка) тощо, що заважає дитині вчасно оволодіти правильним мовленням.

Несприятливі впливи (як зовнішні, так і внутрішні) призводять до порушення фізичного та нервово- психічного розвитку дитини, одним із проявів яких є ЗМР, що може перерости у складний системний мовленнєвий дефект — загальний недорозвиток мовлення.

Якщо дитині вже три роки, а в неї збіднений словник, грубо порушена звуковимова, вона не зможе побудувати граматично правильні речення або не вміє розмовляти взагалі, це свідчить про наявність у неї загального недорозвитку мовлення.

 
HAT