Учитель-логопед: матеріали

МОВЛЕННЄВЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї (ПОРАДИ ЛОГОПЕДА )

Відомо, що вся діяльність людини безпосередньо пов'язана з мовленням, яке вже з перших років життя відповідно впливає на цю діяльність.

Зрозуміло, що певні відхилення у мовленнєвому розвитку негативно відбиваються на формуванні діяльності та особистості дитини в цілому. Порушення мовлення дітей часто буває серйозною перепоною для успішного навчання в школі. Труднощі в ово­лодінні читанням та письмом пов'язані з мовленнєвими вадами, тобто, коли у дітей по­рушена звуковимова, розрізнення звуків і їх сполучень на слух (порушення фонема­тичного слуху), але ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою, недостатньо розвинена лексико-граматична будова мовлення.

Часто в дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовлен­нєвого виховання в сім'ї. Батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їх мислення, тим ширші їх можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буде себе відчувати в спілкуванні та у взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже, батьки постійно повинні уточню­вати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньо­му віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

Ще у дошкільному та молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з вадами звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, соромливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті; невпевнені в своїх силах. Особливо важливе значення має правильна, чітка, виразна вимова звуків у період навчання грамоти, тому що писемне мовлення формуєть­ся на основі усного мовлення. Дитина пише так, як і говорить. Батьки не завжди серйозно ставляться до недоліків звуковимови своїх дітей, часто так звикають до мовлення своїх дітей, що не чують неправильної вимови звуків. Є батьки, які не надають належної ува­ги вадам мовлення, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матері­ал (скоромовки), щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимога може вик­ликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заїкання.

Дуже важливо своєчасно виявити вади мовлення і звернутись за допомогою до ло­гопеда.

Правильна та своєчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення порушень мовлення, підвищення успішності учнів.

Причинами розладів мовлення у дитини можуть бути:

  1. Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, прогенія та відкритий прикус - язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада -коротка під'язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.
  2. Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). Дослідженням доведено, що у дітей, які постійно слухають плеєр, на 30% знижений слух. При зниженому слуху необхідно звертатись до сурдолога.
  3. Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складним мовленнєвим матеріалом; повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки, які ще недоступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований. А батькам дуже подобається, що діти знають довгі вірші, вимагають часто їх читати. Деяким батькам подобається, що їхня дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимага­ють часто повторювати слова з цими звуками.
  4. Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною ("сюсюкання"). Мов­лення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворені звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту ...). Батьки повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.
  5. Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є в ото­ченні).
  6. Двомовність у сім'ї.
  7. Педагогічна занедбаність дитини.
  8. Недорозвиток фонематичного слуху.
  9. Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині го­лосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.

Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини вже є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терпляче, не можна сварити дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати, щоб сказав правильно важке для нього слово. Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.

 

Підготувала учитель-логопед

Колибняк А.Д.

 

Якщо Ви бажаєте допомогти логопедові у виправленні вад звуковимови, 

пропонуємо виконувати такі вправи.

Вправа 1. Підняти язик на верхню губу, потім опустити на нижню і втягти на місце.

Вправа 2. Висунути язик, витягнутий по можливості вузько (загостривши його кінець), а потім розпластати широко ("лопаткою").

Вправа 3. Для того, щоб язик був широкий і спокійний, слід поплямкати його губа­ми 5-6 разів, вимовляючи [пя-пя-пя], а потім подержати широкий язик у спокійному положенні у відкритому роті під лічбу педагога від 1 до 5-10.

Вправа 4. Усміхнутися, відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу (губу не підтягувати на верхні зуби) і здувати ватку з стола, ніби довго вимовляючи звук [ф].

Вправа 5. Відкривши рот, протяжно вимовляти звук [й]. Пильнувати, щоб по мож­ливості краї язика прикривали верхні кутні зуби.

Вправа 6. Бічні краї язика прикусити зубами, залишаючи вільним тільки кінчик язика. При цьому положенні язика оскалити зуби і загинати за зубами кінчик язика до верхніх і нижніх ясен.

Вправа 7. Відкривши рот, робити рухи широким кінчиком язика по верхній губі вперед-назад зі звуками [бл-бл-бл] ("бовтушка"), стараючись не відривати язика від губи, ніби погладжуючи верхню губу. Потрібно спочатку робити ці рухи повільно, по­ступово прискорюючи темп і ховаючи язик за верхні зуби.

Вправа 8. Усміхнутися, відкрити рот і кінчиком язика почистити верхні зуби з внут­рішнього боку (усмішка в дитини відкриває верхні і нижні зуби). Пильнувати, щоб ниж­ня щелепа не рухалась (працює тільки язик). Рухи язика повільні.

Вправа 9. Усміхнутися, відкрити рот і погладити широким кінчиком язика піднебі­ння, роблячи рухи вперед-назад, як штукатур білить щіткою стелю.

Вправа 10. Усміхнутися, відкрити рот і постукати широким кінчиком язика за вер­хніми зубами зі звуком [ди-ди-ди-ди-ди], спочатку повільно, потім дедалі швидше, або сильно задувати на кінчик язика, піднятий до верхнього піднебіння. Пильнувати, щоб рот був весь час відкритий, губи розтягнуті (усміхалися), нижня щелепа нерухома, ру­хається тільки кінчик язика.

Вправа 11. Здування з долоні пелюсток волошки, ромашки або тонких маленьких клаптиків паперу, жмуточків вати. При цьому, передній край язика піднятий до альве­ол, і дитина довго та міцно задуває повітря на кінчик язика: рррр - чим сильніший струмінь повітря, тим швидше і далі розлітаються папірці, пелюстки тощо.

  

Розвиток мовленнєвого дихання

Для розвитку мовного дихання слід виконувати такі вправи.

  • Дуття в свистульку з водою.
  • Вертушка.
  • Дудочка.
  • Губна гармошка.
  • Султанчики.
  • Стрічечки.
  • Перекочування ватної кульки по столі, жолобку.
  • Здування клаптиків паперу з долоні, столу.
  • Підтримування пушинок, повітряних кульок у повітрі дуттям на них.
  • Задування свічки.
  • Задування сірника.
  • Видування бульбашок у воді.
  • Перекочування тенісної кульки.
  • Дути на предмети, що висять на ниточці.
  • Вправи: "Гарячий чай", "Гребці", "Лісоруби", "Насос".
  • Передування клаптика паперу по ниточці.
  • Ігри: "Хто сильніше дмухне", "Хто швидше здмухне", "Гойдалки фігурок з паперу".
  • Дуття на цупкий папір.
  • Дуття на клубочки з ниток тощо.

            Підготувала вчитель-логопед

Колибняк А.Д.

HAT