Скарбничка вихователя: ШУПАРСЬКА НІНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Консультація для педагогів "Облаштування природного середовища в ЗДО"

ЗДО № 37 «МовоЗнайко»

«Облаштування природного центру розвивального середовища»

(консультація для педагогів)

 

Підготувала: вихователь-методист

Ніна ШУПАРСЬКА

 

Чернівці 2023р.

 

Природа є джерелом перших цінних знань та радісних переживань дитини, які здебільшого запам’ятовуються їй на все життя. Найсприятливішим періодом для виховання гуманного ставлення до природи є дошкільне дитинство. Саме в цей період у дитини формується цілісний образ світу, виникає бажання перевірити на власному досвіді ту чи іншу інформацію. Тож пошуково-дослідницька діяльність , догляд за рослинами й тваринами в живому куточку групового приміщення викликають у дітей неабиякий інтерес.

Щоб задовольнити дитячу допитливість у пізнанні навколишнього світу, педагогу потрібні терпіння, гнучкість мислення та знання індивідуальних особливостей кожного вихованця. Когось із дітей дуже цікавлять комахи, інших-як утворився пісок. Одні захоплюються зоряним небом, інші-світом рослин. Дорослий не в змозі відповісти на кожне запитання дитини. Тому його завданням є створити сприятливі умови та організувати в дошкільному закладі середовище для самостійного пізнання дитиною світу.

Передусім, варто надати дітям свободу для дослідження середовища, що їх оточує. Усі предмети в розвивальному середовищі мають бути доступні дитині, аби вона могла вільно брати їх до рук, обстежувати за допомогою органів чуття, маніпулювати ними без допомоги дорослих. Обмеження у вільній діяльності дитини слід мінімізувати, а всі прохання висловлювати чітко й послідовно.

Ефективність формування екологічної компетентності дитини великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається її життєдіяльність. Еколого-розвивальне середовище широкому розумінні – це єдність природного, предметного, соціального та середовища внутрішнього »Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природним оточенням та спілкуванні з дорослими. Це неперервна, педагогічно зумовлена спільна діяльність дітей ,а також дітей і дорослих. У ній останні своєю поведінкою, щирою увагою, почуттями, словами навчають малюків взаємодіяти з природою.

Навколишнє середовище в якому розвивається дитина повинно бути різним:підтримувальним,насиченим,комфортним,розвивальним.Ефективність впливу довкілля на особистість дитини в дошкільному навчальному закладі залежить від здатності педагогічного колективу організувати комфортне еколого-розвивальне середовище.

Для розширення та збагачення екологічного розвивального середовища потрібно максимально задіяти його традиційні та нетрадиційні складові.

До традиційних складових належать:

Куточки природи.

Вони повинні відповідати віковим особливостям дітей.

В них знайомлять дітей з кімнатними рослинами, їх різну потребу в догляді, кількості тепла, світла і вологи; з об’єктами живих істот: акваріумними рибками, птахами, черепахами та догляду за ними.

Однією із форм екологічного виховання є короткочасні та довготривалі спостереження за рослинами та об’єктами живої природи. Кожен об’єкт з куточка природи повинен сприяти екологічному вихованню дітей, бути орієнтованим на розвиток дитини, спонукати її до діяльності: пізнавальної, естетично-споглядальної, морально-ціннісної, практично спрямованої. З огляду на це кімнатні рослини і тварини слід розташовувати на рівні очей малюка, щоб забезпечити доступ до них з усіх боків. Предмети огляду повинні бути привабливими на вигляд, мати чітко визначені місця зберігання.

Городи.

З молодших груп дітей привчають до праці на городі де знайомлять з різними видами городніх рослин; як садити та доглядати за ними. Під час праці на городі використовують такі форми роботи: індивідуальне доручення, колективну працю. Також діти спостерігають за ростом рослин, отримують задоволення під час збору урожаю, бачать результат своєї праці.

Квітники.

Починаючи з молодшої групи дітей знайомлять з різновидами рослин в квітнику ,спостерігають за їх ростом, милуються їх красою, навчаються висаджувати та доглядати їх. Використовують такі форми роботи як довготривалі, короткочасні спостереження, індивідуальні доручення, колективну праця, заняття-милування.

Екологічні стежини.

Що стосується екологічних стежин, то їх поділяють на два основні типи: ті, що влаштовані на території ЗДО, та ті, що розташовані в найближчому природному оточенні (лісі, парку, скверу). Екологічні стежини виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну й оздоровчу функції. Найбільш ефективні форми роботи на екологічній стежині є цільові екскурсії, прогулянки, заняття-милування природою, бесіди.

До нетрадиційних складових належать:

Ділянка дотику.

Спеціально обладнано доріжка створена принципом збільшення жорсткості покриття. Складається вона з восьми послідовних секторів:

-трава

-дрібний пісок

-морські камінці

-кругла галька

-каштани

-ялинкові шишки

-уламки природного каменю

-пеньки.

Під час ходьби босоніж цією доріжкою відбувається подразнення біологічно активних точок поверхні ступні. У цьому полягає суть методики рефлектотерапії. Але ми не лише активізуємо рефлекторні зони стопи та здійснюємо профілактику плоскостопості ,але розвиваємо у дітей позитивне, емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля.

Дослідницька ділянка.

Облаштовується для проведення дослідів. Тут діти відкривають для себе таємниці росту рослин, ознайомлюються з властивостями піску, води, ґрунту, повітря; встановлюють взаємозв’язки об’єктів та явищ у природі.

Адже дослід-це крок до пізнання. Не потрібно давати дітям готові відповіді на їх запитання, потрібно пропонувати їм самим знайти відповіді на них. Саме дослідницька ділянка дає змогу створити для цього необхідні умови.

Альпійська гірка, штучне озеро – сприяє формуванню у дітей здатності помічати красу та емоційно відгукуватись на неї, дають можливість створити чудові умови для проведення хвилинок-милування.

Природнича лабораторія - має на меті проведення пошукової та експериментальної роботи в зимовий період.

Зимовий сад - у зимовому саду збирають велику кількість декоративних рослин, за якими доглядають діти. Тут створити умови для довготривалих спостережень за рослинами, усвідомлення залежності їхнього стану від правильного догляду. У зимовому саду діти отримують перші уроки доброти і відповідальності.

Екологічні стенди– ефективно використовувати в екологічно-просвітницькій роботі. Інформацію на цих стендах змінювати щосезону. Розміщувати на них цікаві пізнавальні та методичні матеріали як для педагогів так і для батьків.

Знаки заборони – розмістити по всій території ЗДО. Вони нагадують дітям правила природозбережувальної поведінки.

Важливою складовою розвивального середовища дошкільного закладу є спеціальні дидактичні матеріали та посібники. Оскільки таких матеріалів має бути багато, щоб задовольнити індивідуальні потреби кожної дитини, середовище доцільно розділяти на окремі центри розвитку. Це дає змогу підтримувати порядок у груповому приміщенні та спостерігати, яке заняття обирає кожна дитина. Спеціально підготовлені дидактичні матеріали центрів розвитку дають змогу кожній дитині сприймати нову інформацію, закріплювати набуті навички за допомогою різних органів чуття. Центри розвитку мають бути облаштовані в такий спосіб, щоб кожна дитина могла діяти самостійно та поступово звільнялася від опіки дорослого. Щоб підтримувати інтерес дітей до дидактичних матеріалів, їх необхідно періодично оновлювати протягом року.

Природний центр доцільно розмістити вздовж вільної стіни, на якій можна повісити календар природи, яскраві плакати та географічні карти тощо.

 

Основні складові наповнення природного центру.

 

Полиця з дидактичними матеріалами для самостійної діяльності.

Під час підготовки дидактичних матеріалів для самостійної діяльності дітей особливу увагу слід приділяти комплектності. Адже лише за умови наявності повного набору необхідних предметів, картинок, карток, дидактичні матеріали сприятимуть розвитку дитячої самостійності. Якщо ж хоча б одного складника з набору не вистачатиме, дитина змушена буде звернутися за допомогою до дорослого.

Якщо діти часто потребують допомоги дорослого у процесі роботи, це свідчить про те, що розвивальне середовище облаштоване не зовсім правильно.

Картинок у наборі має бути небагато, щоб підтримувати порядок і не «лякати» дітей об’ємом.

Для дітей молодшого дошкільного віку картинок або предметів у дидактичному матеріалі має бути 5-6 штук. Для дітей старшого дошкільного віку кількісний склад картинок або предметів у дидактичному матеріалі збільшують та відповідно ускладнюють комплектність.

Живий куточок.

Красиво оформлений живий куточок є окрасою групової кімнати, сприяє естетичному вихованню дітей. Це ніби міні-лабораторія. Де діти мають змогу щодня спостерігати за рослинами і тваринами. Коли дитина розуміє, що тварина потребує її уваги й піклування, а тендітна рослина засохне, якщо її не полити, вона стає іншою. Між нею та живим створінням зароджується таємничий зв'язок, який спонукає дитину діяти, навіть без втручання й допомоги дорослого. У такий спосіб дошкільники набувають більшої самостійності. Вони привчаються доглядати за тваринами та ладити з ними – не забувати щодня поїти й годувати тварин у однаковий час, утримувати клітки в чистоті й порядку.

Важливо пояснювати дітям, що тварина – не іграшка, а жива істота. Її життя залежить від того, кому вона належить.

Слід привчати дітей також до регулярного догляду за кімнатними рослинами в живому куточку. Адже кімнатні рослини мають оздоровче значення, поліпшують мікроклімат у груповій кімнаті, сприяють створенню позитивної енергетики в дитячому колективі. До того ж будь-яка діяльність у живому куточку дарує дітям винятково позитивні емоції.

Кімнатні рослини для розміщення в живому куточку слід добирати не надто вибагливі щодо умов утримання та догляду. Дуже важливо розповідати дітям про місце походження тих чи інших рослин, способи їх живлення, спонукати до старанного догляду за рослинами.

Цікавою й корисною формою роботи в живому куточку є залучення дошкільників до систематичних спостережень та порівнянь. Тому з появою нового листочка, бутона, квітки на рослині, що «мешкає» в живому куточку, варто запропонувати дітям намалювати з натури. Через деякий час порівняти рослину з малюнками і обговорити разом, які зміни відбулися. Така робота стимулює спостережливість, уважність до деталей, сприяє формуванню в дітей сенсорних еталонів.

Дидактичні ігри з кімнатними рослинами доцільно використовувати під час ознайомлення дошкільників з величинами: широкий-вузький, великий-маленький (листя фуксії, традесканції); високий-низький (примула й бальзамін) тощо.

А ще дітям неабияк подобається знаходити й розглядати на сторінках книжок зображення рослин і тварин, які є в їхньому живому куточку чи на подвір’ї дитячого садка. Тож варто дібрати й розмістити в природному центрі цікаві ілюстровані книжки про природу, що відповідають певним вимогам, зокрема:

• містять достовірні відомості про природні явища та об’єкти;

• розкривають зв’язки та взаємозалежності між явищами природи у доступній дітям формі;

• містять виразні, реалістичні, високохудожні ілюстрації.

 

Міні-лабораторія.

Важливим чинником інтелектуального розвитку дітей є їхня самостійна пошуково-дослідницька діяльність, адже всі діти за своєю природою дослідники. Проведення дошкільниками дослідів у спеціально облаштованій міні-лабораторії цінне тим, що досліди мають вагому силу переконання. Сприяють максимальній активізації розумової діяльності дітей. У процесі проведення дослідів діти спостерігають, діють, мислять, навчаються самостійно робити висновки.

Для проведення лабораторного спостереження в груповій кімнаті головною умовою є якісний та кількісний підбір об’єктів для спостереження. Якісний підбір залежить від можливостей, а кількість об’єктів має бути обмежена, щоб дитяча увага не розсіювалася. Діти залюбки розчиняють, змішують, занурюють, фільтрують, рухають об’єкти тощо.

Організовуючи цю роботу, слід:

• ураховувати вікові можливості дітей;

• забезпечувати дітей повним комплектом необхідного обладнання для проведення дослідів чи експериментів, навчати ним користуватися;

• навчати дошкільників презентувати результати проведення дослідів чи експериментів;

• забезпечувати вільний доступ дітей до дидактичних матеріалів та самостійної діяльності.

 

Поради щодо облаштування міні-лабораторії:

• міні-лабораторію доцільно облаштовувати недалеко від туалетної кімнати, аби дітям було зручно користуватися умивальником;

• поруч із міні-лабораторією має бути розміщений господарський куточок, у якому зберігаються фартушки, щіточки для змітання зі столу та підлоги, ганчірки тощо;

• обладнання та матеріали для проведення дослідів мають завжди бути в робочому стані;

• протягом року потрібно змінювати й поповнювати міні-лабораторії новими об’єктами.

Створення екологічно-розвивального середовищ ЗДО передбачає: краєзнавчий, країнознавчий, планетарний та космічний підходи.

Краєзнавчий підхід має забезпечити добірку природних об’єктів місцевості, де мешкають діти, та матеріалів про них: гербарії рослин найближчого природного оточення, зразки кори, плодів, ґрунтів, ілюстрації та репродукції картин, фотографії природних угруповань, найпоширеніших рослин і тварин їхні короткі характеристики, цікаві особливості поведінки.

Країнознавчий і планетарний підходи передбачають наявність найпоширеніших об’єктів з різних природних зон України, а також з інших куточків нашої планети (мешканці морів, пустель, тундри), їх описів.

Наприкінці молодшого дошкільного віку бажано використовувати в роботі з дітьми карту, глобус, ілюстрації з зображенням об’єктів космосу та відомості про них. Усе це дасть змогу дорослим збагатити, зробити цікавішими та змістовнішими розповіді, бесіди, досліди, дидактичні ігри, а дітям поступово набувати знання про багатоманітність світу Природи.

Отже, використовуючи численні методи й прийоми для ознайомлення дошкільників зі світом природи, належно облаштовуючи розвивальні осередки в групі для самостійної пошуково-дослідницької діяльності дітей, педагог допомагає кожній дитині пізнати саму себе, зрозуміти, що все живе на планеті має час для існування, своє продовження у часі та певні особливості розвитку. Діти отримують початкові знання з географії, біології, метеорології, анатомії, екології. Крім цього, мають змогу усвідомити, що людина є не стороннім спостерігачем за природою, а її невід’ємною складовою.

Хочеться закінчити словами вченого Яна Амоса Коменського

«Учити треба так, що люди, наскільки це можливо, набували знань не з книжок, а з неба, і з землі, з дубів і буків, тобто знали та вивчали самі об’єкти, а не лише чужі спостереження та відомості про них».

 

Пам’ятка для вихователів

Традиційні та нетрадиційні складові

екологічного розвивального середовища

Традиційні:

• куточки природи;

• городи;

• квітники;

• екологічні стежини.

 

Нетрадиційні:

Ділянка дотику - спеціально обладнано доріжка створена принципом збільшення жорсткості покриття. Складається вона з восьми послідовних секторів:

• трава

• дрібний пісок

• морські камінці

• кругла галька

• каштани

• ялинкові шишки

• уламки природного каменю

• пеньки.

Під час ходьби босоніж цією доріжкою відбувається подразнення біологічно активних точок поверхні ступні. У цьому полягає суть методики рефлектотерапії.

Дослідницька ділянка ;

Альпійська гірка, штучне озеро – сприяє формуванню у дітей здатності помічати красу та емоційно відгукуватись на неї, дають можливість створити чудові умови для проведення хвилинок-милування;

Природнича лабораторія - має на меті проведення пошукової та експериментальної роботи в зимовий період;

Зимовий сад - у зимовому саду збирають велику кількість декоративних рослин, за якими доглядають діти;

Екологічні стенди – ефективно використовувати в екологічно-просвітницькій роботі. Інформацію на цих стендах змінювати щосезону. Розміщувати на них цікаві пізнавальні та методичні матеріали як для педагогів так і для батьків.

Знаки заборони – розмістити по всій території д/з. Вони нагадують дітям правила природозбережувальної поведінки.

 

 

Тема: «Облаштування природного центру розвивального середовища»

 

Дата і час проведення:

 

Категорія слухачів: педагоги та спеціалісти ЗДО

 

Хто проводить: вихователь-методист

 

Методи проведення: лекційний матеріал, диспут з даної теми, екскурс природничими розвивальними середовищами груп

 

Завдання: розширити знання педагогів щодо облаштування природничого розвивального середовища, формувати екологічну культуру; формувати певні знання щодо традиційних та нетрадиційних складових екологічного розвивального середовища.

 

Хід консультації:

 

1. Природа, як джерело перших цінних знань дитини;

2. Традиційні складові розвивального середовища;

3. Нетрадиційні складові розвивального середовища;

4. Поради щодо облаштування міні-лабораторії;

5. Пам’ятка для вихователів «Традиційні та нетрадиційні складові екологічного розвивального середовища.

 

Список використаної літератури:

1. Журнал «Вихователь-методист» № 9,2014р.;

2. Л.А.Швайка «Метод проектів у діяльності ДНЗ»;

3. Н.В. Лисенко «ЕКО-ЕКО: дошкільник пізнає світ природи».