Тьюторський супровід виховання та розвитку дитини. Батькам на допомогу

Система родинно – сімейного виховання надзвичайно важлива у житті кожної людини.

Погляди на роль сім’ї у формуванні особостості дитини дошкільного віку завжди хвилювали суспільство, видатних педагогів та психологів. Здавна триває дискусія, що є найважливішим у становленні особистості: сім’я чи суспільне виховання (ДНЗ, школа, інші освітні установи).  Видатний педагог Я.А. Коменський схилявся на користь сім’ї і називав материнською школою ту послідовність і суму знань, яку набуває дитина з рук і вуст матері. З ним погоджувався і Г. Песталоцці: “ Сім’я є істинним органом виховання”.

      Відомий психолог О.М. Леонтьєв виділив обсяг близьких дитині людей, до виховних впливів яких вона чутлива. На важливість родинного виховання вказували відомі діячі Г.Сковорода, С. Русова, І. Франко, Г. Ващенко.

      В.Сухомлинський був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості. "Всі освітні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі  виховання сягають своїм корінням у сім'ю". В. О. Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді.

       Сім’я – це те середовище, у якому в дитині формується уявлення, де вона приймає перші рішення щодо себе, і де починається розвиток соціальної природи дитини. Немає таких якостей особистості, у формуванні яких не брала б участь сім’я.

       "Дошкільне дитинство" - унікальний період у житті людини, коли формується здоров'я, здійснюється розвиток особистості. У той же час - це період, у плині якого дитина перебуває в повній залежності від навколишніх дорослих - батьків, педагогів. Тому неналежний підхід до розвитку дитини, поведінкові, соціальні й емоційні проблеми, що виникають у цьому віці, приводять до важких наслідків у майбутньому.
Нам, дорослим, необхідно мати активний курс на створення єдиного простору розвитку дитини, як у ДНЗ, так й у родині. Заклад повинен працювати таким чином, щоб допомогти батькам: перебороти авторитаризм (якщо такий має місце) і побачити світ з позиції дитини; досягти розуміння того, що не можна дитину порівнювати з іншими дітьми; довідатися про сильні й слабкі сторони розвитку дитини й враховувати їх; позбутися негативних стереотипів виховання; бути емоційною підтримкою дитині. Цього можливо досягти , якщо є бажання з боку батьків щось міняти, чогось дізнаватися, постійно удосконалювати свої знання.  "Батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці".
Відповідно до цього міняється й позиція дошкільного закладу в роботі з

 родиною. Кожний дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дитину, але й консультує батьків з питань виховання та розвитку дітей. Педагог дошкільного закладу - не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків у вихованні дитини.
Українська сім*я сьогодні переживає великі економічні та духовні труднощі. Педагоги дошкільного закладу  відчувають і розуміють проблеми сучасної сім’ї.
Серед них можна виділити такі:

  • більша турбота про фінансове забезпечення ніж про виховання дитини;
  • зменшення часу, який виділяється на спілкування з дитиною;
  • дитиною часто опікується тільки мама ( якщо навіть тато є в сімї)
  • відсутність  спеціальних соціальних інститутів, які їх формують уміння бути батьками..

Отже, вивчивши відповідну літературу та проаналізувавши проблеми ДНЗ та сім*ї з питань виховання та розвитку дошкільнят, педколектив прийшов до висновку, що потрібно докорінно змінити принципи взаємодії з батьками. Саме цим пояснюється проблема, яку розглядав заклад  “Управління взаємодією дошкільного навчального закладу і сім*ї у вихованні дітей” .

Одним із перших завдань, на яке був націлений колектив ДНЗ — це забезпечення підвищення фахової компетентності педагогів, залучення їх до інноваційної діяльності по взаємодії з родинами- спільні майстер-класи «Нетрадиційні техніки малювання», семінари практикуми по прикладному мистецтву та інші практики з образотворчого мистецтва. Батьки запрошуються на педагогічні заходи, заняття, вистави, свята, розваги.  Вони  не просто глядачі, а й учасники. Важливо використовувати інформаційні форми роботи- буклетниця, сторінка в Фейсбуці, сайт ДНЗ, сайт МУО.  Не менш важливою є форма роботи в Консультативному центрі для підвищення рівня психолого – педагогічної культури наших батьків та створення в дошкільному закладі умов для повноцінної взаємодії батьків, педагогів, дітей. Дні відкритих дверей, Батьківські тижні, Клуб успішних батьків, батьківські збори, консультації стали постійною формою співпраці педагогів з батьками. Це дає можливість батькам познайомитися з особливостями навчально-виховного процесу, структурою та специфікою навчальних моментів, режимних процесів, умовами перебування дітей в дошкільному закладі та отримати відповіді на проблемні питання у вихованні.

        Взаємодія у роботі з батьками буде лише результативна тоді, якщо вона будуватиметься поетапно, виходячи з таких принципів, як:

1. Довіра відносин - цей принцип передбачає забезпечення віри батьків в професійну компетентність, тактовність і доброзичливість педагогів, їх вміння зрозуміти і допомогти вирішити проблеми сімейного виховання.

2. Особистісна зацікавленість батьків - визначаючи цей принцип, колеги виходять із постулату педагогічної діяльності, згідно з яким “нікого нічому не можна змусити, людина повинна сама захотіти навчатися, саме цьому і саме в нас”, тобто у своїй педагогічній освіті (просвітництві) батьки повинні побачити особистісний смисл, який допоможе їм правильно будувати спілкування і спільну діяльність з дитиною, зробити педагогічну позицію адекватною, гнучкою, рухливою і прогностичною.

«Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими».

О.Уальд.

                                                           Завідуюча  В.Статнік

HAT